Cофронова Л. А. Поэтика славянского театра ХV¶¶ ХV¶¶¶ вв. М., 1981. С. 55 59.
Лихачев Д. С., Панченко А. М., Понырко Н. В. Смех в Древней Руси. Л., 1984. С. 7 34.
Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. М., 1979. С.140 152.
Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М., 1990. С. 5 67
Укранська лтература ХV¶¶¶ ст. К., 1983. С. 26 178.
Проте, мандрвних дякв не можна назвати блазнями в повному розумнн цього слова, оскльки м браку спрямованост на деальне, характерно для середньовчних авторв. Поступово наповнюючись суто побутовими деталями, школярська поезя наближаться до реалзму втрача свтоглядну глибину, зв язок з божественним, який сутнстю смхово культури. Карнавал переста бути флософю свтовдчуттям, перетворюючись на лтературу. Хоча його вплив на школярську поезю ХV¶¶-V¶¶¶ ст. безсумнвний.
Скаржаться на власну нетямущсть: "Любо то я мало що вмю, / А предця, що-м витовк, то розумю" [1; с.130]. Представляються ображеними невдахами: "Я, неборак, у штанах добрих хотв пти на вечорниц, / А наш пан дяк, приздобившися у мох штанах, / пшов до молодиц"[1; c.132]. Протиставляють сво злидн голод заможност й ситост господарв, у яких просять милостин. За хнми жартами раз у раз проступа карнавальний антисвт, а концепця грового снування блазня близька до барокових уявлень про свт як театр.
Власне, як в ям з пр ям бочки! [1; с.133]
Надувся, як доробало, що в нм сидять квочки,
Власне, як у спасв пст подраний лопух!
Ось дивться, панове, який на мен кожух!
Автори школярських вршв ХV¶¶-ХV¶¶¶ ст. за духом близьк до середньовчних блазнв. Вони демонстративно осмюють свою бднсть:
В реальному свт блазень живе поводиться за законами антисвту, що спричиня численн непорозумння з людьми, а то й бйки. Провокативною поведнкою блазень сприя вивертанню реальност назовн, активзу антисвт, намагаться викликати вибух карнавального вогню, який очистить оновить свт справжнй.
Для середньовчно свдомост характерна опозиця: свт справжнй (впорядковансть, добробут, благочестя, розум, серйознсть, реальнсть) антисвт (безладнсть, нестатки, розбещенсть, нетямущсть, смх, пдкреслена вигадансть). Ц категор нерозривн, антисвт вивернутим назовн свтом справжнм, другою реальнстю, яка активзуться пд час карнавалу. Вдаючи злиденного веселого дурня, людина протиставля себе справжньому свтов й долучаться до антисвту, перетворються на блазня, "царя навпаки".
Як зазнача Дмитро Лихачов у свой книз "Смх у Давнй Рус", середньовчний автор-блазень смшить читачв безпосередньо собою, вдаючи злиденного невдаху, дурня. Причому, дослдник наголошу саме на момент гри, вдавання, зазначаючи, що пд блазнвською маскою ховалися люди розумн й нердко заможн. Що ж спонукало х до цього?
Смхова культура Давньо Рус справила значний вплив на бурлескно-травестйну поезю доби бароко. Знижений образ автора, характерний для школярських вршв ХV¶¶-ХV¶¶¶ ст., прямим продовженням середньовчно традиц блазнювання, що знайшла сво втлення в образах автора давньоруських пародй.
ЯК СПАДЩИНА СМ¶ХОВО· КУЛЬТУРИ СЕРЕДНЬОВ¶ЧЧЯ
ОБРАЗ АВТОРА В ШКОЛЯРСЬКИХ В¶РШАХ ХVII ХVIII СТ.
вд фактолог до мфопоетики
Давня нова укранська лтература:
