переосмислення євангельських образів.роман майстер та маргарита

Cофронова Л. А. Поэтика славянского театра ХV¶¶ ХV¶¶¶ вв. М., 1981. С. 55 59.

Лихачев Д. С., Панченко А. М., Понырко Н. В. Смех в Древней Руси. Л., 1984. С. 7 34.

Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. М., 1979. С.140 152.

Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М., 1990. С. 5 67

Укранська лтература ХV¶¶¶ ст. К., 1983. С. 26 178.

Проте, мандрвних дякв не можна назвати блазнями в повному розумнн цього слова, оскльки м браку спрямованост на деальне, характерно для середньовчних авторв. Поступово наповнюючись суто побутовими деталями, школярська поезя наближаться до реалзму  втрача свтоглядну глибину, зв язок з божественним, який  сутнстю смхово культури. Карнавал переста бути флософю  свтовдчуттям, перетворюючись на лтературу. Хоча його вплив на школярську поезю ХV¶¶-V¶¶¶ ст. безсумнвний.

Скаржаться на власну нетямущсть: "Любо то я мало що вмю, / А предця, що-м витовк, то  розумю" [1; с.130]. Представляються ображеними невдахами: "Я, неборак, у штанах добрих хотв пти на вечорниц, / А наш пан дяк, приздобившися у мох штанах, / пшов до молодиц"[1; c.132]. Протиставляють сво злидн  голод заможност й ситост господарв, у яких просять милостин. За хнми жартами раз у раз проступа карнавальний антисвт, а концепця грового снування блазня близька до барокових уявлень про свт як театр.

Власне, як в ям з пр ям бочки! [1; с.133]

Надувся, як доробало, що в нм сидять квочки,

Власне, як у спасв пст подраний лопух!

Ось дивться, панове, який на мен кожух!

Автори школярських вршв ХV¶¶-ХV¶¶¶ ст. за духом близьк до середньовчних блазнв. Вони демонстративно осмюють свою бднсть:

В реальному свт блазень живе  поводиться за законами антисвту, що спричиня численн непорозумння з людьми, а то й бйки. Провокативною поведнкою блазень сприя вивертанню реальност назовн, активзу антисвт, намагаться викликати вибух карнавального вогню, який очистить  оновить свт справжнй.

Для середньовчно свдомост характерна опозиця: свт справжнй (впорядковансть, добробут, благочестя, розум, серйознсть, реальнсть) антисвт (безладнсть, нестатки, розбещенсть, нетямущсть, смх, пдкреслена вигадансть). Ц категор нерозривн, антисвт  вивернутим назовн свтом справжнм, другою реальнстю, яка активзуться пд час карнавалу. Вдаючи злиденного  веселого дурня, людина протиставля себе справжньому свтов й долучаться до антисвту, перетворються на блазня, "царя навпаки".

Як зазнача Дмитро Лихачов у свой книз "Смх у Давнй Рус", середньовчний автор-блазень смшить читачв безпосередньо собою, вдаючи злиденного невдаху, дурня. Причому, дослдник наголошу саме на момент гри, вдавання, зазначаючи, що пд блазнвською маскою ховалися люди розумн й нердко заможн. Що ж спонукало х до цього?

Смхова культура Давньо Рус справила значний вплив на бурлескно-травестйну поезю доби бароко. Знижений образ автора, характерний для школярських вршв ХV¶¶-ХV¶¶¶ ст.,  прямим продовженням середньовчно традиц блазнювання, що знайшла сво втлення в образах автора давньоруських пародй.

ЯК СПАДЩИНА СМ¶ХОВО· КУЛЬТУРИ СЕРЕДНЬОВ¶ЧЧЯ

ОБРАЗ АВТОРА В ШКОЛЯРСЬКИХ В¶РШАХ ХVII ХVIII СТ.

вд фактолог до мфопоетики

Давня  нова укранська лтература: